День святого Миколая пов’язаний із вшануванням пам’яті одного з найвидатніших діячів раннього християнства. Чоловік присвятив своє життя тому, що допомагав знедоленим. Він прославився своїми вчинками та самовідданим служінням Богу. А ще Миколаю приписуються численні дива. Так, одного разу, під час мандрівки він допоміг вижити травмованому моряку. Його ще вважають захисником мандрівників, торговців і дітей. Одного разу чудотворець вирішив таємно допомогти трьом дівчатам, які не мали приданого. Праведник непомітно пробирався до будинку і залишав гаманець, наповнений грошима. Дата смерті подвижника стала Днем святителя Миколая Чудотворця. А відтоді існує традиція вітати один одного зі святом.

В ніч на 19 грудня дітям під подушку ховають подарунки. Дорослі ж вітають один одного, надсилаючи, вірші та листівки з Днем святого Миколая.

Історія свята

Ідея відзначати «День чаю» літала в повітрі багато років, але лише після обговорення на всесвітніх громадських форумах (англ. World Social Forum) в індійському Мумбаї і бразильському Порту-Алегрі (в особі Центру Освіти та Спілкування (англ. Centre for Education and Communication)), в 2004 і 2005 році відповідно, дата 15 грудня стала називатися «Міжнародний день чаю».

Цікаві факти про чай

• В Стародавньому Китаї вважалося необхідним настоювати чай, щонайменше рік.
• У 1904 році Річард Блечінден ввів таке поняття, як охолоджений чай. У США з того часу у вигляді готового охолодженого напою продається до 80% чаю.
• Чай містить весь комплекс вітамінів. Основний з них – Р.
• Англійські аристократи оцінили не тільки смак і лікувальні властивості чаю. Виявляється, аристократи настільки захопилися чаюванням, що вони практично перестали вживати алкоголь.
• Як ви думаєте, в якому напої вчені виявили більше кофеїну: в чаї чи каві? Виявляється, в чаї його більше. Чайний кофеїн, так званий теїн, впливає на організм набагато м’якше, ніж його кавовий «родич».
• Всі різновиди чаю діляться на такі категорії: чорний, зелений, червоний, жовтий. Колір є зовнішнім відображенням біохімічних якостей чайного листа.
• В зеленому чаї міститься на 50% більше вітаміну C, ніж в чорному.
• Російський чаєм в Британії називають цей напій з додаванням лимона. У Західній Європі лимон і чай в одній ємності вважаються винаходом росіян.
• Чайний пакетик був винайдений в 1904 році, день народження цього винаходу – 1-е вересня.
• В Англії прийнято наливати в чашку спочатку молоко, а потім чай. Такий спосіб приготування називається чаєм по-англійськи.
• Перша згадка про використання чаю відноситься до 4-го століття нашої ери.
• А чи знаєте ви, що в японській мові для таких понять, як «чай» і «вія», використовується одне і те ж слово. В Японії існує легенда, яка свідчить про те, що чайне дерево виросло нібито з вій молодого Будди. Для того, щоб не спати під час нічних церемоній, Будда відрізав собі повіки і закопав їх у землю, з якого проросло чайне дерево.
• В Давнину шукачі еліксиру молодості вважали чай необхідним його компонентом.
• Щоденно у всьому світі випивається 3 мільярди чашок чаю.
• Використавшу заварку можна використовувати в якості абсорбенту запахів в холодильнику.
• Приготування чаю відбувається в п’ять етапів: верхні листки і квітки збирають вручну, їх залишають на добу підсохнути. Листя прокочують між металевими валками, для того, щоб поліпшити ароматичні та смакові якості майбутнього напою, після їх залишають на відкритому повітрі для окислення. Листя нагрівають, щоб видалити залишки вологи…

 Третий год подряд проходит чаепитие в нашей библиотеке.
С каждым годом проходит все интересней.Дети пришли подготовленые (выполнив домашнее задание-разукрасив чашки).С удовольствием слушали историю чая,отвечали на вопросы.Праздник продолжили в теплой атмосфере(в классе)чаепитием с вкусняшками.

До Міжнародного дня дарування книг у Люцернянській

сільський та шкільний бібліотеках проходить 

акція

"Подаруй нове життя!"

Усіх бажаючих підтримати читання чекаємо у бібліотеці.

Будемо вдячні за кожну книжку!

До  185-річчя від дня народження Д.І.Менделєєва.

Дмитро Іванович Менделєєв народився 8 лютого 1834 року у Тобольську, у родині директора місцевої гімназії. З 1850 року навчався на фізико-математичному факультеті Петербурзького педагогічного інституту, який у 1855 році закінчив його із золотою медаллю. Відтак його було направлено учителем гімназії спочатку до Сімферополя, а потім до Одеси, де він працював у Рішельєвському ліцеї. У 1856році Дмитро Менделєєв відправився до Петербургу й захистив магістерську дисертацію за темою «Про питомі об'єми», після чого на початку 1857 року його було прийнято приват-доцентом на кафедру хімії Петербурзького університету. У 1859–1861 роках він перебував у науковому відрядженні в Німеччині, у Гейдельберзькому університеті. У 1860 році Менделєєв взяв участь у роботі першого міжнародного хімічного конгресу в Карлсруе.

У 1861 році Менделєєв написав перший у Російській імперії підручник з органічної хімії. Навесні 1862 року підручник було визнано гідним повної Демидівської премії. У 1863 році він отримав місце професора в Петербурзькому технологічному інституті, а в 1866 році — у Петербурзькому університеті, де читав лекції з органічної, неорганічної й технічної хімії. У 1865 році Менделєєв захистив докторську дисертацію за темою «Про сполуки спирту з водою».

У 1867 році Менделєєв перейшов у Петербурзький університет на посаду професора хімії й повинен був читати лекції з неорганічної хімії. Однак, на його думку, ні в Росії, ні за кордоном не було курсу загальної хімії, який можна було б рекомендувати студентам. Дмитро Іванович вирішив написати його сам.

Ця праця одержала назву «Основи хімії», і виходила протягом декількох років окремими випусками. Працюючи над другим випуском, Менделєєв зіштовхнувся зі складнощами, пов'язаними з послідовністю викладу матеріалу. Спочатку він хотів згрупувати всі описані ним елементи за валентностями, але потім обрав інший метод і об'єднав їх в окремі групи, виходячи з подібності властивостей і атомної ваги. На той час вже були спроби скласти таблиці елементів. Німецький хімік Ґмелін (нім. Gmelin), опублікував свою таблицю в 1843 році. У 1857 році англійський хімік Одлінг (англ.William Odling) запропонував свою. Однак зв'язок груп елементів між собою залишався незрозумілим. Менделєєву вдалося знайти його, розташувавши всі елементи в порядку зростання їхньої атомної маси.

Написавши на окремих картках назви елементів з позначенням їхньої атомної ваги і корінних властивостей, Менделєєв став розкладати їх у різноманітних комбінаціях, переставляючи і змінюючи місцями. Справа ускладнювалася тим, що багато елементів тоді ще не були відкриті, а атомна вага уже відомих визначена з великими похибками. Однак Дмитро Іванович незабаром виявив закономірність. У лютому 1869 року Менделєєв розіслав російським і закордонним хімікам надрукований на окремому аркуші «Досвід системи елементів, заснований на їхній атомній вазі і хімічній подібності».

Перший варіант періодичної таблиці досить сильно відрізнявся від звичної таблиці Менделєєва. Кілька елементів, як потім виявилося, були в цьому першому варіантові розміщені не за своїми місцями. Однак, зіставляючи властивості елементів, що потрапили у вертикальні стовпчики, можна було ясно бачити, що вони періодично змінюються мірою зростання атомної ваги. Незбіжність у своєму періодичному ряді Менделєєв пояснив тим, що науці відомі ще не всі хімічні елементи.

Він залишив у таблиці чотири незаповнені клітинки, але спрогнозував їхню атомну вагу і хімічну подібність. Він також виправив неточно визначені атомні маси елементів. Перший варіант таблиці Дмитро Іванович згодом відкорегував. Поряд з головними груповими елементами Менделєєв став виділяти підгрупи. Він виправив атомну вагу одинадцяти елементів і змінив місце розташування двадцятьох. У 1871 році періодична таблиця прийняла цілком сучасний вигляд. Однак, ніхто з відомих європейських хіміків не оцінив важливості зробленого Менделєєвим відкриття.

Ставлення до періодичного закону змінилося тільки в 1875 році, коли був відкритий елемент галій, властивості якого збігалися з прогнозами Менделєєва. Новим тріумфом Менделєєва стало відкриття в 1879 році скандію, а в 1886 — германію, властивості яких також відповідали описам Менделєєва.

Пам'ятник Д. Менделєєву на території КПІ

У наступні роки з-під пера Менделєєва вийшло ще кілька основних праць з різних розділів хімії. Його повна наукова і літературна спадщина величезна і містить 431 роботу. Праці Менделєєва отримали широке міжнародне визнання. Він був обраний членом багатьох академій наук, іноземних наукових товариств. Однак Російська академія наук на виборах 1880року забалотувала його через внутрішні суперечки між «російською» та «німецькою партіями», які тоді існували в РАН^[7].

Пішовши в 1890 році у відставку, Менделєєв брав активну участь у виданні Енциклопедичного словника Брокгауза й Ефрона, був консультантом у пороховій лабораторії при Морському міністерстві. Провівши необхідні дослідження, усього за три роки він розробив ефективний склад бездимного пороху. У 1893 році Менделєєв був призначений хранителем (керівником) Головної палати мір і ваги.

Помер Дмитро Іванович Менделєєв у лютому 1907 року в Петербурзі від запалення легень.